В.
Дорогі учні, батьки, вчителі! Шановні гості. Сьогодні в нашій школі радісне і одночасно сумне свято — свято останнього шкільного дзвоника. Востаннє зазвучить він для наших дев'ятикласників і покличе їх у незвідану дорогу майбутнього.
 
 
 
В.
На шкільну лінійку, присвячену Святу Останнього дзвоника запрошуємо дев'ятикласників та їх класного керівника.
(Звучить "Шкільний вальс")
 
 
 
В.
Вони йдуть на лінійку — вітайте
На сьогодні найстарший наш клас.
Хай здійсняться всі ваші бажання
Всі ми дружно вітаємо вас!
В.
Злинь же, музико, в небо гучніше,
В добру пору лунай, в добрий час.
Вище голови, йдіть веселіше,
З нетерпінням чекають всі вас!
В.
«Ми отут, як одна родина -
Мама, тато, вчитель і я,
Нехай квітне моя Україна,
Як єдина і мирна сім 'я».
В.
Україно! Не зміряти віками
Вроду твою журавлину,
Не обмежити навіть снігами
Мову твою тополину!
В.
Україно! Я промінь живий
В твоїм сонячнім тілі!
З того цвіту і грому .
Я на світ народивсь, Україно!
В.
В собі пронесла ти крізь дику ману
Чуття материнське і силу земну.
І сила та дивна, що в серці буя,
Встає над землею, Вкраїно моя!
В.
Радість буяє в зелені, цвіту,
Оновлюється вся наша країна,
Своє майбутнє, зміну молоду,
Сьогодні ти вітаєш, Україно!
Урочисту лінійку, присвячену святу Останнього дзвоника, вважати відкритою.
(Звучить «Гімн»),
В.
Усім відомо дітям — жінок багато в світі
Чорнявих і білявих, худеньких і товстих.
А наша директриса, вродлива, як актриса.
Вона така чудова і краща від усіх.
Директор енергійна і дуже самостійна.
Ви нам для навчання умови створили,
Ремонт капітальний у школі зробили.
Завжди ви звертали увагу велику
На наші екскурсії, свята, розваги.
За те, що були ви уважні до нас,
Вам щирі вітання сьогодні від нас.
Тож перше слово для привітання надається директору школи Суржко Наталії Володимирівні.
 
 
 
В.
Друзі! Давайте пригадаєм разом
Як вперше тут ви всі стояли;
Розгублені, малі, кумедні.
З-за квітів ледве виглядали.
Вас вчителька взяла за, руку
І повела у перший клас,
Терпляче вас всьому навчала,
Як швидко пролітає час...
Надається слово першій вчительці Степановій Людмилі Володимирівні.
В.
Хто був зачинщиком цікавих справ?
Хто нам завжди допомагав?
Хто підбадьорити умів?
Хто захищав нас завжди всіх?
Хто любить жарти, гумор, сміх?
Звичайно ж, наш класний керівник!
Дорогі випускники! Візьміть із собою напутньє слово своєї другої мами Ковольової Ніни Іванівни.
В.
Юність ваша — пора непроста і примхлива:
То сміється то плаче гіркими слізьми.
Все буває на острові — сонце і злива,
Перешкод вам не буде, — бо поряд батьки.
В.
Слово батьківське завжди цінувалось.
Мало велику вагу у родині.
Час настає — / батьки проголосять
Родинну пораду дорослій дитині.
В.
Надається слово мамі випускника Кравець Яні Василівні
В.
Слово для привітання надається сільському голові Халявинській Тетяні Анатоліївні.
В.
Сьогодні до нас завітала представник ЗАТ "Агро дар Україна плюс Півненко Тетяна Опанасівна. Надаємо їй слово.
В.
Дорогі випускники! Вас вітають друзі-школярі.
В.
Любі випускники!
Вас багато вітали,
Дарували вам квіти.
Ось і черга настала
вам самим говорити.
До слова запрошуються випускники 9 класу:
1-й учень
Сьогодні в нас святковий день,
Чарівна музика лунає.
Співати хочеться пісень,
А біль розлуки серце крає. ^
До побачення, школо!
Вже час вирушати в дорогу
Десь моя непроторенна стежка
загубилась в житах,
Десь чекає кохання,
десь чекає тривога —
Все це моє, мій ніким
не торований шлях.
2-й учень
Тут все робилося для нас
З любов'ю, радісно, прекрасно.
І от настав прощальний час
Сумний і світлий одночасно.
3а все ми вдячні вам без меж,
За те що вчили і любили.
І що журили, вдячні теж,
Що нам дорослий світ відкрили.
3-й учень
Учителі і рідні теж
Прийшли нам щастя побажати.
Ми вдячні щиро вам, без меж,
Зі мною теж мій тато й мати.
Які навчались тут колись
У рідних стінах в юні роки.
Вони тут вчились, відбулись!
І винесли свої уроки.
У своєму серці зберегли
Те світло, що дарують люди.
І через роки пронесли
І з ним жили і йшли повсюди.
4-й учень
Дзвінок останній продзвенить
І привітає нас востаннє.
Прощай же, Школо, Вчителі!
Прощайте, Дні мого навчання!
І ще не раз пролине спогад
Про незабутній дев'ятий клас.
Тому у цей святковий день,
Від серця щирого й душі
Прийміть від нас подяку щиру,
Ви, наші любі Вчителі!
(Вручення квітів)
На нашому святі присутній представник _________________________________
_______________________________________________________________________
В.
І ось ця мить. В житті єдина мить
Коли останній дзвоник продзвенить.
Мелодія весела і сумна
Мов спогад серця зараз пролуна.
В.
Право дати останній дзвінок надається учню 9 класу Прядуну Едуарду та учениці 1 класу Гусаренко Тані
В.
Дзвони над минулим, і над сьогоденням,
Над тим, що зберіг я, і що не зберіг,
Дзвони над дитинством моїм вже пройдешнім,
Сумний і веселий останній дзвінок!
В.
Востаннє сумно так лунає дзвоник,
Довкола плачуть друзі, вчителі;
І розумію я, що не верну ніколи
Уже прожиті золоті шкільні роки.
(Обходять коло, калатаючи дзвоником)
В.
Традиція в нас існує здавна. В хвилини щастя й урочистих свят Покласти квіти до підніжжя обеліска, Згадати про полеглих всіх солдат.
Ведучий. Право покласти квіти до пам’ятника загиблим воїнам надається учням школи: (Звучить пісня "Степом...)
В.
Ну от і все, лінійка урочиста
Скінчилась... і останній раз
Дзвінкова пісня радісна і чиста
До глибини стривожила всіх вас.
В.
Увага! На цьому урочиста лінійка, присвячена святу Останнього дзвоника, оголошується закритою.
(Виконується Гімн України.)
Дякуємо за увагу!
|